Король говорить Комплекс практичних вправ для публічних виступів

 
 

Король говорить Комплекс практичних вправ для публічних виступів

Публічний виступ для Вас – проблема? Чи навпаки, Ви все чудово знаєте і вмієте, все інше – нерозуміння слухачів? Тоді давайте разом розберемось у проблемах та їх вирішенні.



   Кар’єру сучасного чоловіка, лідера важко уявити без комунікацій із широким колом осіб. Презентувати проект, виступити перед громадою, врешті й тост у незнайомій компанії, - все це іноді викликає проблеми. На перший погляд прості речі здаються надзвичайно складними. Не ті слова, не той тембр голосу, некерована міміка, перебір із жестикуляцією, безкінечні питання аудиторії й неможливість вкластись у регламент. Усе це не проблема, треба лише працювати над собою. Саме про це ми й поговоримо.

   У практиці PR-консалтингу доводиться працювати з людьми різних характерів та типажів. У цій статті я наведу комплекс порад і вправ, розроблених для бізнесмена, громадського діяча і політика. Молодий та енергійний, активний у всіх сферах життя із заведеним всерйоз і надовго моторчиком, він щиро вірив у надзвичайну ефективність саме обраних ним методів роботи. Підсвідомо обраний архетип Бунтаря наразі має попит у суспільстві, але будь-яке просування не можливе без руху, рух же повинен мати напрям, чітко визначений і зрозумілий як діячеві, так і його аудиторії, а головне, - цей рух може бути лише вперед, до зростання й розвитку особистості.

   Коротко викладу суть проблеми.

   Кожен виступ молодого чоловіка супроводжувався надмірною жестикуляцією, цікавезними словесними зворотами і на жаль, природа не спинилась у глумлінні над політичним даром молодика, - наш герой ще й мав доволі неприємний тембр голосу, який з середини будь-якої промови взагалі переходив кудись у ніс, ріжучи і простір і мозок слухачам. На жаль, такі електропили звучали у кожній його промові, і що найгірше, він, не свідомо обравши, а суто інтуїтивно «встрявши» в типаж Бунтаря, ніяких інших рис бунтарства, крім різкості, скандальності, не знаходив. Натомість його роль, як громадського діяча і політика усе ж таки має полягати не суто в незвичності, руйнуванні стандартів, але й у розумінні тих стандартів, і головне, у побудові пропозиції, аргументованої і зваженої. Хочеш руйнувати стандарти? То спочатку вивчи їх, що саме ти будеш руйнувати. Суспільству потрібні новизна, неординарність і зворушення. Але мета цих складових – підвищення якості життя, послуг, тощо, пропонованих діячами політики, мистецтва, бізнесу. Без конструктивних меседжів до суспільства «неординарна» пропозиція просто вигорає, не витримуючи випробування часом. Отже, перш за все, який би архетип ви не обрали для просування, слід ретельно працювати із власним образом.

   Не можна ігнорувати аудиторію, намагаючись висловити всі свої ідеї. Не можна дати публіці «сісти на голову». Не можна говорити монотонно. Не можна перетворювати промову на страсті та воплі. Взаємовиключні вимоги?

   Пропоновані вправи допоможуть кожному, хто прагне успіху і в бізнесі, і в публічній діяльності, і на приватних раутах. Вони не займуть багато часу, але змінять ваше сприйняття публічних виступів і сприйняття аудиторії вас, як особистості.

 

   Проблема 1. Надто активна, аж до агресії, подача та намагання висловити абсолютно все й одразу. 

   Звісно, добре було б заздалегідь припинити будь-які навіть натяки на негатив щодо Вас, тримати все під контролем. Але чи можливо контролювати ВСЕ? Зважте, що Ви влаштовуєте зустріч, тобто спілкування, зворотній зв’язок, але ніяк не моноспектакль. На відміну від промовців, слухачі зазвичай не відчувають надмірної потреби контролю процесів, й більш того, вони часто не надто й переймаються регламентом та правилами етики. Головна проблема аудиторії на  масових заходах – люди хочуть викласти всі свої проблеми, питання, і, звісно, попри те, що саме їхнє викладення дум та чаянь забирає левину частку часу, вони таки хочуть почути відповідь. Проблема зрозуміла. Ви прагнете уникнути непередбаченості та каверзності, вони – висловити ВСІ питання і при цьому отримати на них відповідь.  

   Ви так довго й наполегливо готувались, що хочете одразу показати і професіоналізм, і широту знань, і кмітливість та багатий світогляд. Як же не вмістити усі ці багатства та й у 5-10-хвилинну промову? То що ж робити? Працювати. Планувати, прораховувати й передбачати, контролювати і нервове напруження, і випливаючи з нього проблеми регламенту, голосу, жестикуляції. міміки.

   Почнемо з контролю над собою. Прагнуте уникнути гострих питань, непередбаченості? Хвилювання розпорошує думки і не дає зосередитись?

   Дайте відповідь на питання - яка різниця між страхом і тривогою? Без дідуся Гуглу.

   Страх - у психологічному сенсі переважно пов'язаний з реальними підставами, тривога - із уявними.

У Вас є справжні підстави для страху? Скільки підстав для тривоги Ви могли б вигадати на дозвіллі, отак одразу, не встаючи з дивану? Як довго Ви можете тиранити самого себе такими вигадками?

   Моделюємо ситуацію - Вам задали каверзне питання.

   Дайте відповідь самому собі - У чому підступність, шкода від такого питання?

Далі - якщо каверзність питання знайдена - до чого ця каверзність призведе? Беремо по максимуму і доводимо до абсурду, до смішного (не дивуйтесь, але саме так треба уявити ситуацію)  - після цього питання Вас усі будуть засуджувати, з Вами перестануть вітатись родичі, та що там, навіть сусідські песики коситимуться на Вас і явно змовницьки шепотітимуться, Барак Обама зопалу плюне в прямому ефірі, вилає Вас і вдарить по Іраку чи Росії ядерною боєголовкою, а винним назвуть Вас і т.д. Ситуацію треба змоделювати саме максимально довівши до абсурду.

   Тобто, Ви бачите алогічність занадто завищеної імовірності небезпеки шкідливості, і відповідно, Вашої захисної позиції у промовах, інтерв'ю, брифінгах тощо?

   Не рідко трапляються й промовці скороговорок, які абсолютно ані питання не чують, ані відчувають аудиторію. А як же, коли так хочеться, ще й неодмінно треба все й одразу.

   Аби вмістити все й одразу, нічого не забути й не оминути, вихід достатньо простий. Складіть план виступу із головними тезами, коротко й по суті, але цікаво й без сухості. На початку промови, ознайомлюючись з аудиторією, проголосіть увесь перелік. Зацікавте важливими «родзинками» кожного питання і аудиторія буде налаштована почути всі пропоновані проблеми, більш зважено включиться у роботу. Така інтродукція стане по суті, вашим регламентом дискусії, тому Ви матимете і можливість, і вагомий привід особисто контролювати її хід.

 

   Проблема 2 – Голос.

   Певно, кожен знає, що власний голос ми чуємо дещо викривлено. Диктофон нам усім в поміч і підмічаймо, які проблеми з голосом та мовою завели і плекаємо ми. Зависокий тембр, буботіння, «ковтання» закінчень слів? Порівняйте свою звичайну мову із звучанням голосу у промовах. Дайте чесну відповідь – це ж різне звучання, та що там, іноді – різні мови?

   Отже, задача очевидна – Ваш голос мусить звучати якомога впевненіше, переконливіше, чіткіше, але при цьому мусить не так, щоб аж занадто відрізнятись від звичайної мови й промов. Тобто гра у пародії виключається одразу, це має бути саме ваша мова, Ваш голос, лише контрольований Вами ж.    Промовець має керувати своїм диханням, тональністю, гучністю голосу. Часто і самі того не помічаючи, Ви говорите голосніше, на тон вище? Якщо у вас є така проблема, наступна порада для Вас.

Змоделюємо ситуацію - уявіть, що в залі погана звуковіддача, Вас не чують - що робити? Говорити голосніше? Кричати? Ваші варіанти, просто подумки визначіть оптимальний варіант.

   А тепер просто кричіть. Можете уявити, можете буквально - прокричіть усі сильні місця промови. Що б Ви хотіли наголосити, що на Вашу думку люди не зрозуміють, не осягнуть повною мірою, якщо їх промовити просто так. Можливо доцільно ці місця не говорити, а дійсно прокричати? Як часто доведеться кричати під час промови? Складіть графік і ліміт крику. Далі, відкинувши іронію, визначаємо - якими б сильними не були ті, чи інші місця у Вашій промові, жоден з них не виправдає зривання на крик.

   Якщо Ви маєте відео своїх виступів, промов, перегляньте їх знову, оцініть умови - акустику в залі, рівень шуму, відповідно - як краще в таких умовах використати гучність, тон, висоту, напруженість голосу? Де варто використати наголошування на сильних місцях промови, і головне - для чого?

   Повторіть сильні місця, які Ви зазвичай наголошуєте висотою звуку, гучністю, інтонацією, напруженістю, але повторіть звичайно, уявіть, що це - прогноз погоди.

   Далі уявіть, що Ви ведете той же прогноз погоди, але у переддень кінця світу, вже відбуваються катастрофи й катаклізми, про що Вам і треба розповісти людям (тобто попередити про небезпеку і незворотній гаплик). Постарайтесь щиро уявити реальність умов задачі, - катаклізми і кінець світу.

   Порівняйте звучання звичної промови (наприклад на відео) і зачитування останнього у світі прогнозу погоди. Тепер перечитайте свою публічну промову і знайдіть, де у Вашій промові є про кінець світу. Ніде, правда ж, але іноді звучить ніби про гаплик.

   Наступна вправа – проголошуйте промову, але ті місця, де на відео Ви посилюєте гучність, пропускаєте, мовчите і максимально розслаблюєтеся, дихаєте рівномірно. Далі - та ж вправа - ті ж місця говорите пошепки.

   Наступною вправою опрацюємо недоліки звучання Вашого голосу. Бубоніння, звучання «в ніс», хриплуватість тощо. Все це безсумнівно не прикрашає Ваш виступ. А от негативу сприйняття Вашої особистості додасть. Отже, знову експеримент. Ви говорите "в ніс", гугнявите та бубоните завжди?    

   Правда ж, ні, не завжди? Все це відбувається при нервуванні, переходячи на інтонування і посилення через підвищення тону. Носових звуків, високих нот по можливості не повинно бути.

   Отже, вчимось контролювати голос, дихання. Прибираємо високі ноти. Проголосіть промову якомога нижчим, наскільки можливо для Вас, тембром.

   Потім повторіть те саме, але вже тоном середнім. Високих нот уникайте взагалі, вони зайві, Ви не над вокалом працюєте.

   Далі повторіть те ж уповільнено, потім - у швидкому темпі.

   Оцініть привабливість промови в кожному варіанті і наскільки привертає увагу ЗМІСТ промови, саме зміст. Який із цих варіантів, будучи слухачем краще б сприйняли Ви? Яку з цих промов Вам було найприємніше, найпростіше, найкомфортніше (обов'язково - кожен критерій) проголошувати?

   Які цитати Ви б відмітили, як такі, що привернули увагу не лише змістом, але й голосом?

   І, звісно, не забуваймо, - якими б ми не намагались бути солідними аж до досконалості, всім іноді необхідна допомога. Сильний лідер, розумний і далекоглядний, мусить бути передбачливим, тому відвідування лікаря-фоніатора за необхідності при проблемах з голосом, кращі за дружні кон’ячно-яєчні рецепти.

 

   Проблема 3. Надмірна жестикуляція та міміка.

   Пропелер, вітряк чи, навпаки, робот Вертер і помираючий лебідь… Якщо це хоч іноді відображає Вашу поведінку перед аудиторією, наступні вправи для Вас обов’язкові.

Уявіть, що Ви зв'язані і не можете рухати руками.  У такому стані говорите промову. Усю, включно з фразами, які Ви неодмінно підкреслювали жестикуляцією та мімікою.

   Далі - у Вас вільна одна рука – повторюємо так само.  

   Яких жестів Вам бракує зі зв'язаними руками? Ви відчуваєте психологічний, саме психологічний, дискомфорт? Ви не можете донести свою думку? Ще раз - ВИ не можете донести думку, чи ІНШІ не можуть її зрозуміти?

   Знову доводимо до абсурду - Вас точно зрозуміють, якщо Ви .... будете постійно жестикулювати, махатимете руками, тупцюватимете, затанцюєте вальс, плавно перетікаючий у гопак.

   То чи справді допомагає Вам жестикуляція? Які у Вас жести, чи всі вони потрібні  (а вони потрібні, але в міру), чи доцільні?

   Яку функцію виконує Ваша жестикуляція? Посилює сказане? Доповнює чи дублює? Чи не плутаєте Ви доповнення й дублювання із посиленням?

   Чи змогли б Ви передати ту ж інформацію без жестикуляції взагалі? Або з меншою кількістю жестів, мінімумом, чи взагалі без них? Визначіть свою «золоту середину. Ви ж розумієте, що говорите не лише словами, але й рухами? Надмірна жестикуляція інформаційно заспамлює мову. Це – те ж саме, якби Ви безкінечно повторювали одне й те ж.

   Наступна складова візуального ряду виступу – міміка.

   Потренуйтесь перед дзеркалом, якщо є відео власних виступів, уважно  перегляньте, запам'ятайте власну міміку.

   Тепер знову до дзеркала - передайте лише мімікою і якнайяскравіше, найемоційніше такі емоції:

   Злість та агресію (відчуйте різницю між ними);

   Готовність захищатись чи готовність нападати (відчуйте різницю);

   Сум, нудьгу;

   Вдячність, прихильність.

   Чи змогли б Ви передати те саме, не вдаючись до міміки? А з меншою мімікою чи взагалі без неї?

   Наскільки заспамлена Ваша промова невербальними меседжами?

   Як і з жестами - яку роль грає міміка? Посилює? Доповнює? Чи просто дублює й не більше? То яка практична цінність Вашої невербальної комунікації? Чи додаєте Ви позитиву до промови, переговорів, бесід?

   Отже, завжди пам’ятайте:

   Що Ви говорите?

   Як Ви говорите?

   Наскільки насичені Ваші промови жестикуляцією й мімікою?

   І всі ці питання обов’язково узгоджуйте із СВОЄЮ метою заходів, у яких берете участь.

   Краще контролювати навчання, аніж через відсутність знань і вмінь втрачати контроль над собою та аудиторією безпосередньо під час виступу.

   Такі вправи займуть не багато часу, але дадуть хороший результат.

 

   Які ще питання хвилюють вас, шановні читачі?

   Пишіть і залишайте відгуки.



Создан 05 дек 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
BannerFans.com Rotaban.ru - биржа баннерной рекламы