Вплив політичного PR на громадянську активність в Україні ( на прикладі політичних ток-шоу)

 
 

Вплив політичного PR на громадянську активність в Україні ( на прикладі політичних ток-шоу)

Політичний PR часто спрямовано на маніпулятивну підміну понять, створення цілком передбачуваної та керованої, штучної суспільної активності, ручної опозиції й демократичності без наявності головного елементу демократії – врахування думки і пропозицій наро



       Невід’ємною складовою сучасного політичного і суспільного життя є політичний Public pelations (PR) як один з найголовніших методів досягнення результатів політичними силами в інформативному суспільстві.  Питання пропаганди та ідеологічної боротьби було й залишається складовою діяльності будь якої політичної сили. PR, крім іншого, визначається як діяльність з укладення прагматичних цілей організації в прийнятну для суспільства політику, наука про комунікації, що має інформаційний вплив на громадську думку. Це - сплановані, тривалі зусилля, спрямовані на створення і підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією та громадськістю. Виходячи з багатьох визначень PR-у, виникає питання, чи повинен політичний PR мати зворотній зв’язок, чи має враховуватись думка адресатів Public pelations?

    Основні завдання PR лежать в області удосконалення зовнішніх і внутрішніх комунікацій. Зовнішні комунікації, що займають до 80% часу, лежать в області комунікацій із засобами масової інформації, з їх допомогою відбувається формування іміджу політичної сили та потрібної їй громадської думки шляхом точкових методів, при яких певній групі пропонується саме та інформація, яка їй цікава. Виникає питання, чи справді для виконання завдань політичного PR-у необхідна саме співпраця з громадськістю? Чи співпраця замінюється одностороннім впливом?

   Політичний вибір, волевиявлення виборця залежить від багатьох, іноді полярних чинників, як закономірних, так і випадкових, вплив яких часто є прихованим. Істотну, якщо не визначальну роль у передвиборній ситуації може зіграти публічна політична діяльність, співпраця зі ЗМІ, участь в різних політичних телепрограмах, зокрема ток-шоу, вона, по суті як і реклама здатна інтегрувати вплив цих факторів на електоральну поведінку, організувати її й підпорядкувати виборчій стратегії. Публічна політична діяльність виступає свого роду вектором: вона зводить воєдино можливі поведінкові реакції електорату, задає їм той єдино вірний напрямок, який може визначити успіх на виборах. Мотиви формуються під впливом низки передумов – свідомих і несвідомих, раціональних і емоційних – і знаходяться в постійній взаємодії один з одним. На їх формування впливає набір установок індивіда, тобто його схильність до того, щоб певним чином сприймати обставини, якими б вони не були, і певним же чином реагувати на них.  

   Соціально-активна частина суспільства, будучи однією із учасників політичного життя, є важливим адресатом політичного піару. В той же час чи насправді потрібна політичним силам для управління державою громадянська активність? І чи сприяє політичний піар розвитку громадської думки та співпраці з громадою? На наш погляд насправді відбувається уникнення справжньої взаємодії й заміна комунікацій імітацією співпраці. Причому така імітація часто сприймається суспільством схвально.    

   Причини схвалення суспільством, на нашу думку – у відповідності запитам, попиту, який, втім, сформовано не споживачами. Для повноцінного функціонування особистості, а отже і її готовності  до активної участі у суспільному житті, необхідною є реалізація її основних життєвих потреб. Їх достатньо добре сформував Маслоу. Це – базові фізіологічні потреби, потреби в безпеці, соціальні, потреби в повазі та потреби в самореалізації.

   Слід зауважити, що хоча всі ці потреби властиві переважній кількості виборців, серед різних груп населення вони розвинені й проявляються в різних формах. Наприклад, задоволенню фізіологічних потреб у однієї групи населення може відповідати лише підтримання простого фізичного існування, а в іншої – виражатися в прагненні раціонально і смачно харчуватися, красиво і модно одягатися, мати зручне, комфортне житло і т.д. Отже, якщо є варіативність критеріїв, то чи можуть самі критерії бути елементом маніпулювання?

   Розглянемо це питання на прикладі політичного ток-шоу, які остіннім часом, як і взагалі перенасиченість політикою теле-радіо-ефіру, стали визначним чинником суспільного життя.

Оскільки необхідною передумовою задоволення потреб вищого рівня є задоволення елементарних потреб, то при достатньо невисокому рівні життя в Україні суспільству через піар-технології прищеплюються фальшиві цінності вищого рівня потреб, імітується задоволення вищих потреб людини, а отже, й повноти її життєвої реалізації.

   Таким чином відбувається підміна понять, замість поваги і врахування думки громадянина, сприяння його самовираженню через врахування, втілення пропозицій та ідей, надається можливість лише спостереження та одностороннього висловлення без зворотнього зв’язку. Переглядаючи, скажімо, політичні ток-шоу кожен громадянин може відчути ніби його права реалізовуються. Громадяни отримують інформацію, висловлюють свою думку, досить часто критичне ставлення, висловлюють пропозиції з різних питань. При цьому й не задумуючись, що вся ця реалізація їх прав і свобод відбувається в односторонньому порядку і дійовим особам по інший бік екрану ніяким чином не стане відомою і врахованою ними. В запеклих дискусіях під час політ-ток-шоу на піку емоцій стають ще більш непомітними і мимохідь кинуті фрази, і міміка та жестикуляція учасників програми як вербальні та невербальні навіювання.

   Громадянська активність полягає у залученні громадян до участі в управлінській діяльності через висловлення думок та зауважень, внесення пропозицій тощо й має відбуватись в реальному житті суспільства. Але через технології політичного PR громадянам намагаються прищепити пасивність та лише імітацію активності, створивши при цьому ілюзію задоволення потреб, що й призводить до неконфліктного, а часто й надалі некритичного ставлення до різних несприятливих факторів.

   На прикладі це виглядає так. Кожен глядач, висловлюючи заперечення чи пропозицію під час перегляду ток-шоу, може задовольнити потреби і соціальні (перед телевізором, але в колі друзів, колег тощо – знаходить однодумців), і в повазі (ця думка є вагомою для однодумців) і в самовираженні (вважає, що його думка є правильною, на відміну від думки знаних та впливових політиків). Тобто при негативному сприйнятті ситуації, відбувається зміщення акцентів уваги на ті, що сприймаються позитивно, як от відчуття задоволеності власною правотою при загалом несприятливих умовах. Відбувається, так би мовити, задоволення всіх потреб особистості. І це при не задоволених потребах нижчого рівня, що є нонсенсом і доводить наявність маніпулювання свідомістю громадянина.

   Крім того політичні ток-шоу виконують також функцію відволікання уваги та зменшення напруги в суспільстві. Завжди за необхідності можна запропонувати суспільству замість дійсно актуальної проблеми, менш важливу, створити штучний ажіотаж навколо несуттєвих подій та осіб. Давно помітна тенденція, - чим напруженішою є економічна, політична ситуація – тим яскравіші конфлікти відбуваються на таких програмах. Задаючи щоразу яскравіші теми для обговорень, а іноді й створюючи гострі ситуації, які, втім, часто не мають ніякого відношення до нагальних проблем, суспільство залишають в безініціативному очікуванні вирішення долі країни в цілому і кожного особисто. В суспільстві поступово формується позиція пасивного споглядання, відсутність власної ініціативи, громадяни стають лише спостерігачами задаваних політичною елітою змін. Наслідком ми можемо бачити проведені практично без жодних реальних проблем обговорення та консультації з громадськістю, після яких та ж громадськість лишається не почутою.

   Отже, часто PR спрямовано не просто на співпрацю з громадськістю та формування певних думок і позицій, але й на маніпулятивну підміну понять, створення цілком передбачуваної та керованої штучної суспільної активності, ручної опозиції й демократичності без наявності головного елементу демократії – врахування думки і пропозицій народу.  

 

© Костянтин Хмара 



Создан 03 июн 2015



  Комментарии       
Всего 2, последний 2 года назад
a.n.sokolov 12 июн 2015 ответить
.
"Головний елемент демократії –" контроль народу над владою, не в сенсі лише спостереження за діями влади, а в сенсі спостереження за діями влади та влив на подальший перебіг тих дій! Доки ви цього не засвоїте, ваші балачки про "політичний PR" - не цікаві!
--- 05 июл 2015 ответить
Головне в демократії - розуміння й логіка. Доки Ви цього не зрозумієте, доти будете не цікавлячись, цікавитись і повторювати викладені в статті думку, думаючи, що протирічите їй))
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
BannerFans.com Rotaban.ru - биржа баннерной рекламы