Як правильно перерахувати тарифи на ЖКП. Влада, чи Громада? Хто кого? Про що мовчать ЗМІ?

 

Як правильно перерахувати тарифи на ЖКП. Влада, чи Громада? Хто кого? Про що мовчать ЗМІ?

Перерахунки тарифів, регулювання цін, курсу гривні, захист України у війні залежать від можливостей політика впливати у політичному середовищі. Громадяни України мусять лише визначитись, хто з політиків прагне саме до виконання зазначених завдань.



      Наприкінці квітня лідер Батьківщини Юлія Тимошенко добилась визнання Національною комісією регулювання економіки (НКРЕ) завищення споживання газу. Отже, далі мусять бути перераховані тарифи для населення.

   Тобто увесь той кошмар із астрономічними платівками може бути вирішено одним розчерком пера. Але чи буде так? Це залежить від підтримки громадянами вимог зниження тарифів. Але  й очікувати, що всі, хто наживався, та ще й у такий скрутний час, на бідуванні народу, марно. Бо під час війни наживатись може лише особа без будь-якої моралі. Це все – суто бізнес. Але на жаль, зброєю таких бізнесменів у політиці є український народ. Адже ніхто не примушує нас терпіти, ніхто не силує мовчати. Але, застосовуючи купу різноманітних нечесних технологій, українським народом просто маніпулюють.

   Суспільне життя в Україні більш, ніж заполітизоване. Політика в Україні – непроханий, але незнищуваний бовван в кожному домі. Напевно, хтось здивується, але це – виключно метод маніпулювання громадською думкою. Таке сприйняття політики, особистісне, до щему щире, прирікає на емоційне, чутливе сприйняття політичних реалій. На жаль, можна сказати, тонемо в Емо.

   Ще із часів Союзу в Україні будь які дії влади супроводжуються активним впровадженням ментальних маніпулювань суспільною думкою. Причому всі «еліти» керують не діяльністю громади, а суто емоціями, почуттями. І набір методів не є метафізикою, і шито все зазвичай білими нитками, але люди так само, як у часи наївного СРСР, залюбки підхоплюють кожну іскру та робить з неї пожарище, від якого страждає потім сам народ.

   Пам’ятаємо, як Тимошенко розпочала у двотисячних рух «Україна проти Кучми»? І стала єдиною, на кому влада показала готовність жорстко й жорстоко винищувати будь який спротив. Але спротив Юлії Тимошенко влада так і не зламала. Фактично тоді лише Тимошенко й лишилась єдиним опозиціонером. Так само, як і зараз. Що пояснюється тим, що влада в Україні ніколи й не мінялась, чи не так?

   Але ще прикрішим фактом є те, що суспільство прийняло такі правила гри, за яких покарання героя історії перетворюється в очах пересічного громадянина на програш героя. Звісно, що кожен хотів би досягти кращого, але вікове нав’язування тривожності й обмеженого стереотипного реагування на реалії досягли успіху. Тому інфантильне очікування Месію, потім сподівання, що такий Месія сам здолає усе світове зло (при цьому до владної еліти, як носія зла, умов не висувається, натомість Месія має викластись на всі 500%). Коли ж чергового героя знищують, обов’язково публічно, аби іншим була наука, то нагород лише залякано спостерігає публічне побиття. А деякі «кмітливі» ще й долучаються до того побиття, показуючи свою непричетність навіть до думок проти тої еліти. Менш кмітливі кидатимуть багнюкою за те, що Месія нахабно посмів висловити те, про що вони майже й думати боялись. У надто пересічному СРСР, в якому багато хто досі ще живе, вискочок не любили.

   У таких умовах Янукович просто не міг не прийти до влади. 

   І не тому, що ми не гідні кращого. Увесь той арсенал ментального впливу, який застосовує влада щодо своїх громадян, більш того, його постійне застосування абсолютно без альтернатив, і Ейнштейна перетворив би на зомбі. Тут хиба не суспільства чи окремих громадян, це вина правлячих кіл, які вдаються до таких маніпулювань. Адже перекручення йде не миттєве, не щодо суто фактів, здійснюється вплив на усвідомлення подій взагалі, на підставі таких викривлених штампів мислення відбувається й осмислення минулого та сьогодення, формування перспектив і реакцій на ті, чи інші виклики. Тому видається таким далеким європейський раціональний підхід до суспільного життя, позиції тощо. І це також зручно для еліти, яка справді боїться євроінтеграції України. Бо євроінтеграція – це не лише зміна обкладинки, це – дотримання права, реальна боротьба з корупцією. Прозорість і реформи, і головне – демократія. І це – найбільший жах для правлячої еліти України. Важливо розуміти, що нам постійно говорять неправду, примітивно підмінюючи поняття.

   Щоразу після виборів насаджується гасло про те, що сам факт голосування вже є демократією, власне виключною її ознакою. Це – чергова неправда і зброя маніпулювання, спрямована на суспільство. Демократія – це можливість реального впливу громадян на прийняття владою (тобто тимчасово найнятих менеджерів) рішень. Зрозуміло, що й можливість зміни менеджерів, які не виконують свою роботу належним чином. І виправдання на кшталт «у нас війна» є абсолютно нікчемними з простої причини – у стані кризи, якою, безперечно є і війна, приймати та впроваджувати рішення має антикризовий менеджер. Кожен день зволікання із зміною менеджменту коштує десяти днів до кризи.

   Для того, щоб не піддаватись маніпулюванню, треба просто подивитись на події, ніби вони відбуваються особисто у сім’ї. на роботі, у колі друзів тощо. Підлеглий (бо у масштабах країни носієм влади є народ, отже менеджмент держави слід сприймати, як підлеглий відносно народу) зобов’язався виконати роботу, але не виконав? Його робота влаштовує? Чи його таки варто змінити на більш кмітливого/відповідального тощо? А якщо в організації криза хтось доручить поганому працівникові, відповідальну роботу? Навіть якщо він постійно знаходитиме відмовки на кшталт «криза, зрозумійте та не сваріть». Бо й працювати він мусить для подолання кризи, а не використовувати ту кризу, як пояснення своїх неспроможностей. Адже так.

   Але українському народу постійно втокмачують різноманітні відмовки, окозамилювання та побрехеньки. А до них ще й постійні залякування, заборони та обмеження. І вони діють, тому, українське суспільство привчене що у стані підвищеної тривожності, небезпеки інфантильно очікувати «правильних» рішень влади, тим самим знімаючи відповідальність із себе.

   А тих, хто і спроможний, і готовий взяти таку відповідальність, але раніше був публічно битий для залякування інших охочих, як ми розглянули вище, люди вже намагаються самі стримувати, і користуються виключно даними їм ментальним інструментам.

   Можна навіть не повторювати, скільки різноманітних епітетів повзає Україною. І відсутність реальних, доведених аргументів – абсолютно не є помилковим інструментом, навпаки, адже «еліти» спрямовано діють виключно на емоції, почуття, це – майже віра, релігія, культ забруднення вискочок. Колись Чорновола називали злочинцем-націоналістом, як Стус таврували писакою. Зараз у ширвжиток запущена дешева синтетика про «все вкрала», каблуки та косу за ледь не десятки тисяч доларів, не кажучи вже про зовсім дитячі обзивалки підліткових креативщиків на кшталт «тимошенніца» тощо. Аби люд все балабонив та не зважав на реальні дії. Причому і «еліти», і опозиції до неї.

   Лише кілька прикладів таких маніпуляцій. У новинах йде сюжет із Тимошенко, спочатку йде «картинка» з ЮВТ, потім фрагмент із прямою мовою Юлії Володимирівни, а після закінчення сюжету, ведучий кидає щось на кшталт «також Тимошенко сказала». І такі перекручення завжди можна пояснити не лише «диктор помилився», але й «ми не те мали на увазі, помилилась вся країна».

   Наступний приклад - на одному з телеканалів демонструється сюжет про нібито шопінг Тимошенко з дочкою у Берліні. І посилається телеканал на начебто статтю в німецькому виданні. Знову зброя з далекого Совка із наївним натовпом, який вірить усьому написаному, а тут ще й сказаному по телебаченню. Звісно, у часи СРСР радянська людина не апріорно мала доступу до західних ЗМІ, тому будь який фейк проходив на ура. Але ж, даруйте, 21 століття, ера інформаційного суспільства…. Як і у випадку трансльованої тим же каналом історії про прогулянки та знову шопінг у Римі, закордоном таких відомостей зроду не публікували, а «журналісти» дають відповіді про те, що тема вийшла гарячою, а отже, правдивість не має значення. Більш того, при таких підтасовках вони чесно вживають безліч невизначених, розмитих фраз, натяків. І це ще один метод маніпулювання.

   Опрацьовувані пропагандистами люди мають самі прийти до тих, чи інших висновків. Це за задумом фальсифікаторів має лестити, а отже, й викликати прихильність до маніпуляторів. Три – чотири фейки, і багато хто вже з сумнівом дивиться на ворогів влади, думаючи приблизно «так, нас обкрадають, наші інтереси не захищають, ми біднішаємо, аж до зубожіння, у війні, схоже, ніхто й не збирається перемагати….. але ж… Тимошенко можливо була на шопінгу в Європі, доньку видала заміж (як екстраординарно та зухвало!) …- і отой закладений у мисленнєві процеси штам, відпрацьовує на повну - та не так вже й обкрадають, криза ж, та й гривня і до того падала, та й усе це через війну». Тобто знов, яку історії про менеджера, якого найнято для подолання кризи, а він саме кризою й виправдовує свою неспроможність. Але тепер закладений у підсвідомість шаблон вже продукціонує, видає на гора власне викривлення реальності.

   Про те, що  на підступну інформаційну боротьбу проти Юлії Тимошенко щодня витрачаються величезні кошти, які розумний керівник використав би для у економіці, бачимо по щоденній кількості описаних у статті прийомів. Замість якісно працювати і цим забезпечити позитивне ставлення, «еліта» лише бореться з критикою.  А недоліки у програмах діяльності так і лишаються, хибні кроки дедалі більше заводять у тупик, викликають більше критики і відповідно більше коштів на закриття рота всім опонентам, всім, хто має нахабність мислити. Коштів, яких так не вистачає в економіці.

   Варто зауважити, що, виходячи із застосовуваних методів та способів впливу на суспільство, наші «еліти» не дуже високої думки про громадян. Адже, щоб вплинути на людину, треба говорити її ж мовою. Мова ж політичного маніпулювання в Україні проста й примітивна. Але при цьому дуже насичена образністю й емоційністю. Це – ознака неповаги до народу. І це треба пам’ятати й врахувати при виборі наступних управлінців, вони мусять і вміння, спроможності мати, і з повагою ставитись до людей.

    І це не дивно. Усі опоненти Юлії Тимошенко постійно використовують саме ментальну, емоційну пропаганду. У ЗМІ, соцмережах постійно запускають ті, чи інші брудні технології, наймані тролі засівають істеричними та чорнющими коментарями, поширюють усе це багно, і ось вже буйно, але огидно розпускає своє покручене злобою листя  бур’ян та чортополох істерії пліток та пересудів. Тільки от фактів проти ЮВТ так і не знайшли.

    Часто замість аргументації говорять звичну байку, буцімто фактів про Тимошенко нема бо якщо Юлію Володимирівну посадити, то за нею полетять і інші високопосадовці, бо всі пов’язані… На такі байки можна лише порадити пригадати, що Тимошенко таки посадили. І під час її ув’язнення порушували й намагались повісити на неї ще справ на довічне ув’язнення, і Тимошенко ніяким чином не могла вплинути ані на політиків, які її посадили, ані на слідчих, тим більш, що вони просто кайф ловили від уваги публіки й відривались по повній. Тому конспірологічні заяви про незасудження  ЮВТ через домовленості та страх політиків, просто нікчемними.

   Мусимо визнати, що стратегія Тимошенко є правильною. Час відкинути назавжди нав’язані суспільству стереотипи про популізм, демагогію тощо. Без зайвих слів, аргументовано й переконливо Юлія Тимошенко впевнено оперуючи розрахунками, документами, фактами, змусила визнати нечесність, невідповідність норм газоспоживання. Як цілеспрямований політик Тимошенко не зупиниться і буде йти далі, за тарифами буле розслідувано підвищення цін, падіння гривні, корупція та сепаратизм.

   Психологи радять для того, щоб досягти успіху, забути про емоції. Орієнтуватись на результат, не зважаючи на власне Его. Треба припинити сприймати політиків як суцільний еталон, причому як у позитивному, так і в негативному значенні. Перестати інфантильно очікувати Месій. Забути про «подобається-не подобається» й керуватись виключно доцільністю й раціональністю. Позбутись особистісного, емоційного ставлення до політиків. Менеджер є всього лише менеджером і саме так його треба сприймати й оцінювати виключно за результатами роботи.

   Немає сумніву, що ЮВТ виклала не всі козирі. Вона має ще козирі, просто нищівні для влади. І, як ми бачимо, не голослівні звинувачення, а факти, підтверджені документами. І якщо колись то любі друзі, то профффффесура перешкоджала виконанню стратегії ЮВТ, адже пам’ятаємо, чим закінчувались її спроби прибрати газових посередників, що б знизило його ціну.

   Пам’ятаємо про укладення договору про газ за 230 доларів, який не був підписано виключно з примхи ображеного іміджевими втратами Віктора Андрійовича. Утримання країни від пророкованого Україні усіма експертами дефолту він ще стерпів, але на прийнятній ціні на газ просто вибухнув усім єством, забруднивши життя кожного українця злиднями та проблемами. Путін тоді, просто скориставшись конфліктом Ю, в останній момент загилив ціну. Вийшла така собі  пропозиція, від якої не можна відмовитись. Не підписати договір було не можливо, адже на кону були і підприємства, і житловий комплекс, і репутація та зобов’язання України, як транспортера газу в Європу, а це вже не лише іміджеві втрати, але й величезні штрафні санкції й відмова при першій можливості (а Росія чітко проголосила про будівництво альтернативного газопроводу) від української «труби».

   І зараз, коли Тимошенко почала новий і потужний наступ на корупційні схеми правлячої еліти, проти неї знов запущено старі пересмикування та перекручення й примітивні кричали – вона хоче влади. Так, вона хоче влади. І було б дуже дивно, якби політик не прагнув збільшити свій вплив. Бо влада, вплив – це реальна можливість втілити свою програму в життя. А отже, й перерахунки тарифів, регулювання цін, курсу гривні, захист України у війні, яких прагне Юлія Тимошенко, залежить від її можливостей впливати у політичному середовищі. Тепер лишається підтримати позитивні зміни нам, громадянам України.

 

© Костянтин Хмара



Обновлен 10 мая 2016. Создан 30 апр 2015



  Комментарии       
Всего 3, последний 2 года назад
vgedz11223 18 мая 2015 ответить
Превосходно! Спасибо, Костянтин Хмара
краматорчанка 22 мая 2015 ответить
Тимошенко - наш Президент!
краматорчанка 22 мая 2015 ответить
"Путін тоді, просто скориставшись конфліктом Ю..." - а где же были особи мужского пола в тот момент (подписания договора)? в отпуске, на больничном - специально подставили одну, беззащитную женщину.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
BannerFans.com Rotaban.ru - биржа баннерной рекламы