Хахляцький синдром, або чому у України нічого не виходить

 
 

Хахляцький синдром, або чому у України нічого не виходить




      ЄС - (Майдан бо був ЄВРОМайданом, не забули?) - НІ!

   НАТО -(нам треба захист, чи ні?) - Ні!

   Реформи - (спрпавжні!) - Ні!

   Люстрація, боротьба з корупцією - (реальна!) - Ні! 

   Добробут (а не животіння з прибутками 5-річної давності, а витратами в 4-5 разів вищими) - Ні! Ніякого!

   І все ж можна так зручно списати на війну?...

   Так закінчили б війну.

   Не знаєте як?

   А в передвиборчих зобов'язаннях (наголошую, не обіцянках, а саме ЗОБОВ'ЯЗАННЯХ) чітко прописано як - закрити кордон. 

   Перемога у війні (яку й війною не визнано, а згадується війна лише коли треба якось локшину чергову навісити)  - Ні!

   Закриття кордонів - (на ту ж тему - закриття кордонів (всього лише, вдумаймось!) дозволило б припинити війну в зародку. Бо зброя для зброї бандформувань Лугандону не постачалась би. - Ні!

   Нам не треба миру? 

   Чи перемир'я самі оголошувались, тільки-но наші солдати перемагали?

   Чи дарма Герої. справжні Герої, з величезної літери, боролись до останнього за Донецький аеропорт?    Ви розумієте, що то був ПОДВИГ? 

   А чи чули ви, щоб хтось вшанував той подвиг? 

Ми маємо по-і-мен-но знати тих, хто не зрадив Україну, хто до останнього боровся. Ми маємо знати Героїв Дебальцевського котла!

   Натомість знаємо одне - перед тим, як Україна втратила і аеропорт, і Дебальцево, туди з візитами дружби навідувались можновладці першого ешелону. 

   То можемо припустити, що були певні домовленості. Звісно, що наші воїни, які так хоробро боронили не просто територію, - країну, Честь і Гідність, вони б не піддались на умовляння чи угоди про здачу, вигоди якісь. То можемо припустити, що угода була про інше - захисників України могли просто ввести в оману. Підступно й по зрадницькому (якщо так тепер по-новому зветься), підло. І саме тому одразу ж було втрачено і українську землю,... і бійців, які не здавались. 

   Але не в цьому головна біда, чи кара Божа України. Бо демократія (справжні. Її теж - Нема) - демократія - це не галочки на виборах ставити. Демократія - це реальна можливість народу впливати на рішення влади. Тому всі спекуляції про неможливість, нездатність треба негайно відкинути. І це не сусіда зробить, це ми, народ, мусимо зробити. 

   Бо, даруйте, хіба не на нас, тих, хто мовчав та чекав, коли ж обрані нами менеджери, які з початку показали себе ніякими, раптово (з чого б це?) та й запрацюють, кров наших Героїв? Авангарду, героїв Майдану. На нас, бо мовчали, не вжили заходів.

   Даруйте, але в кризовий час менеджери мають бути ан-ти-кри-зо-ві. Не склалось у нинішніх менеджерів. І за усіма законами, врешті, за законом виживання, виживання країни, на чолі мають бути ті, хто має і здібності, і компетенції. Чи ви особисто тримали б на роботі таке щось, не те, що утримати статус-кво не здатне, але й до банкрутства доводжуюче? Щиро кожен дайте самі собі відповідь. Вам це вигідно?

   Але ніхто, схоже, не хоче всього лише визнати власну помилку, мати відповідальність.

   Даруйте, але якщо подивитись на досі ще зазомбовану однодурову біомасу. то спадає на думку, що стокгольмський синдром треба хахляцкім назвати. Кожен недолік, ба, кожна зрада одразу знаходить у них виправдання. 

   Ними підлогу витирають, а вони галасують - ні, сам впав, а барін просто мимо проходи і наступив, зовсім випадково, ну ... й протяг ...трохи... по всій хаті.... три рази воду міняючи.

 

© Костянтин Хмара 



Обновлен 22 апр 2015. Создан 20 апр 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
BannerFans.com Rotaban.ru - биржа баннерной рекламы