Проколи піару, або Що ж насправді "легітимізував Порошенко?

 
 

Проколи піару, або Що ж насправді "легітимізував Порошенко?

Обережно! Цинічні Бандери!



      Певно, в Україні лише ледачий не знає про ляп Президента Порошенка, коли він замість виразу «цинічні бандити» вимовив «цинічні бандери», які знов таки «цинічно» вбили працівника СБУ. Така акцентованість на чужій цинічності. Майже по Фрейду. Звісно ж, Петро Олексійович одразу ж виправився, назвав таки вбивць бандитами. Але й без натяку на вибачення. Народ почув і образу запам’ятав. І не просто запам’ятав. «Цинічні бандери» миттєво стало мемом, вибиваючи грунт з під ніг горе-піарників Президента. Не допрацювали парники. Бачте, надаючи піар-послуги, обов’язково треба враховувати особистість клієнта. Аби не було от таких традиційних вже для української політики, ляпів. 

   Все частіше українці починають задумуватись, чому промови Петра Олексійовича такі дивакуваті. Про акценти, які у вустах непроінформованого повною мірою (з урахуванням його особистісних характеристик) клієнта переросли в акцентуацію, я написав вище. Ефект уповільненої мови, нічим не аргументовані паузи – це все наслідок того ж таки непрофесійного піару. Звісно, немає сумнівів, що піарники, які працюють на Президента, однозначно мають професійну освіту, проте їх робота показує як мінімум, нерозуміння самої суті Public Relations. Адже піар – це не гра в одні ворота, це не викид креативу в Космос. Піар в Україні чомусь наперекір всім його постулатам і законам забуває. Що зворотній зв’язок має бути не лише із суспільством, але й піарники мусять мати постійний зв’язок з клієнтом. Бо, даруйте, якщо клієнт просто не тямить, що, як і для чого робити, то це змарнує усі зусилля, які, до речі, у випадку з піаром державних посадовців, оплачуються за кошт народу. Тобто, це – не лише неякісна робота, але й по суті недоречне витрачання бюджету. 
   Отже, щодо пауз та уповільненої мови. Розслабленої, нетверезої – тут вже суспільству дається повна свобода уяви. А, оскільки уява тісно пов’язана з відчуттями, емоціями, то й такі ситуації, можливо й задумані піарниками як фішка, позитив, міцно й надовго запам’ятовуються людьми. Як тут не згадати кравчукове «хотіли, як краще, а вийшло, як завжди»? 
   Для того, щоб визначити причини пауз та затягування мови паном Президентом, просто подивимось на його жестикуляцію. Копіювання жестів пана Ющенка. Ті ж рухи руками, ті ж фігури. Але, на жаль для клієнта, він не розуміє повною мірою причинно-наслідкового зв’язку. Що він робить, нащо?    Відповідь очевидна – так радили парники, які «роблять» його імідж. Як у Вампілова «прозвати прозвали, а пояснити не пояснили». 
   Ви ж пам’ятаєте минулорічні зобов’язання тоді ще кандидата? Будемо таки називати обіцянки електорату, як і належить, - забов’язаннями, які мають бути виконані за будь яку ціну, оскільки є умовами угоди, укладеною з народом, і при їх невиконанні мають викликати автоматичне розірвання угоди. А пам’ятаєте, ЯК Петро Олексійович зобов’язувався? Обирали президентом не цього хіхікаючого на фоні військової форми (ще один акцент, що у невмілих руках став акцентуацією), народ голосував за сильного, рішучого, ділового менеджера для держави. Це вже потім виявилось, що усі ці якості були лише в промовах. Нічого особистого, бо й справді – промови не відображали особистість промовця. Лише піар. Як інструмент, як зброя. Але це звичайна річ, хіба хтось обрав би без такої принадливої картинки, яку малювали оті промови?
   Ні, народу був потрібен саме таки рішучий і діяльний Man, ще трохи, і Super. А якже? Які були промови, - сказав, як відрізав. І ось тут і криється секрет отих порізаних паузами промов. Так, так. Петро Олексійович просто «нарізує» промови, розділяючи їх паузами. Саме тому і обговорюють люди у жанрі «що це було?» на власну уяву та втіху.
   Бачите як цікаво вийшло? Так, так, знову оте «хотіли краще». А вийшло те, що вийшло. 
Отже, що ж сталось, чому Порошенко кинув оте «цинічні бандери»? Які лише не висуваються зараз версії. І буцімто, так було задумано, і ніби то – сигнал для Путіна, чи для бандформувань Донбасу. Бандформувань., бо термін сепаратисти тут не завжди доречний, оскільки, по-перше, законодавство України не передбачає кримінального покарання за сепаратизм. Нема такого злочину за Кримінальним кодексом України. По -друге саме сепаратистом може бути особа, яка вчиняє діяння з метою порушення територіальної цілісності власної держави, а не чужої. Тому коли донбаських бандитів намагаються судити за неіснуючою статтею, та ще й при цьому не громадян України, то це викликає лише прикрість і питання про причини таких помилок. Чи з незнання й нерозуміння, чи навмисно. Але продовжимо розгляд життя мему «цинічний бандерівець» . 
   Мемом цей вислів став одразу. При цьому крім намагань зрозуміти його причину, звичайно ж, викликав однозначне обурення, що ніяк не може додати позитиву до сприйняття нородом України свого президента. Такий піар, знов таки. Тому, гадаю, доречніше зупинитись на версії про випадковий ляп. Як це не прикро буде прихильникам Президента. Але сказав він, швидше за все, те, про що думав. Власне, варто лише пригадати його виступ в телеефірі, коли він сердито закликав українців попросити вибачення у євреїв за, на його думку, злочини проти євреїв. Партнер пана Порошенка по бізнесу в «Рошені» навіть видав за власний кошт книгу, аби українці таки визнали свою вину та вибачились. Тобто вочевидь маємо типову обмовку по Фрейду. Що крутилось у голові, те й вирвалось на язиці. 
І це, звичайно, дає повне право українцям обурюватись прирівненням ім’я Бандери до бандитів. Адже говорячи «бандери» (цинічні, не забуваємо про акцентування). Порошенко мав на увазі «бандити». Тому й здійнялась буря обурень. Тому й стали все більше з’являтись визнань «Я – цинічний бандерівець», тут люди замість емоційного шаблонного «бандера» (що підтверджує саме випадковість обмовки Порошенка) виправили на означення послідовника Степана Бандери. При цьому рейтинг   Президента, звісно ж полетів униз із ще більшою швидкістю.
   І тут якраз прокинулись (чи були вигнані на роботу копняками) піарники пана Президента. Тут бачимо не те, що не проактивну їх та їхнього клієнта, роботу, а ще й повну кількадневу тишу. Але прокинувшись, одразу ж виклали у мережу добряче відпрацьовані, з композицією, історією та емоційним змістом, фотографії. На них ПП, задоволено усміхаючись, демонструє нашивку на військовій формі – «цинічний бандера». Наче й не було отої негативної аналогії, наче й не було образи пам’яті Степана Бандери. І одразу ж у розтиражували у ЗМІ та соцмережах хвалу на адресу Порошенка, буцімто він красиво та з гумором вийшов із ситуації. Аякже, з гумором. Але те, що усі повідомлення про сумнівну красу такого ходу ПП, містять одні й ті ж маркери, говорить саме про їх штучність і просто забавність. Ну, погодьтесь, не часто добряча половина повідомлень містить одні й ті ж самі слова, один в один. «Порошенко легітимізував «цинічного бандеру». Не буду зупинятись на поясненні терміну «легітимізація», воно, схоже, не надто турбує парників Президента. Але багатьом однозначно сподобалось. А якже, це дає пояснення, чому відбулась конфліктна ситуація і дає підставу вийти із такого небажаного негативу від висловлення (а врешті й від діяльності) і спокійно жити далі. 
То ж спитаємо, - що легалізував Порошенко?
   Одразу зауважу, що бути безплатним розносником агіток – не кращий вибір, тому розповсюдження публікацій про «легалізацію» виглядає як мінімум прикрим нерозумінням реалій.
Але цікаво, хтось всерйоз гадає, що Порошенко, як би хто до нього не ставився, вже заслужив право стояти поряд з Бандерою?
   Цікаво, чим же? 
   Невиконанням вимог Майдану і власних зобов’язань?
   Нагадаю, одне з перших – закрити кордон. 
   Тоді війна (яку сам Президент уперто називає АТО, і лише при нагадуванні про важку ситуацію в країні, чуємо як мантру «війна») дійсно закінчилась би за тижні, як і було задекларовано кандидатом в Президенти Дорошенком. Бо припинили б потік зброї донбаським бандитам. 
   Чи тим, що після змарнованих зусиль патріотів здали Дебальцеве, Донецький аеропорт і (Увага! Ось тут якраз про те, що Порошенко справді легалізував) – тепер на всі закиди про використання російської армії в Україні чуємо цілком логічне, на думку населення Росії – «апалчєнци» забрали українську зброю, залишену українськими солдатами при відступі. Те, що за логікою українську зброю треба було чимось завоювати просто відходить на другий план, і ПП це прекрасно знає.
То хтось справді настільки поважає Петра Олексійовича, що після того, як він провів аналогію Бандери з бандитами, буде вдавати, що усе добре й більш того, купиться на абсолютно примітивістський піар?
   І це після кривавого Майдану, Революції Гідності.
   То ж давайте думати, а не підхоплювати вітер.

 

© Костянтин Хмара 



Обновлен 22 апр 2015. Создан 05 апр 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
BannerFans.com Rotaban.ru - биржа баннерной рекламы